Кущ калини Інеса Братущик

e            C           a       d          G
  При долині  кущ калини,   похилився до води.
a         d  G           C   a       H7        e 
  "Ти скажи,   скажи, калино,  як попала ти сюди?"

"Якось ранньою весною бравий козак прискакав,
Милувався довго мною, а тоді з собою взяв.

Він хотів мене - калину, посадить в своїм саду,
Не довіз, а в полі кинув, думав, що я пропаду.

Я за землю ухопилась, стала на ноги свої
І навіки оселилась де вода і солов'ї.

Ти не дуй на мене вітре - я тепер не пропаду,
Надімною сонце світить і я за літа цвіту".