Ти не ревнуй мене, не треба,
Не варто це, душевний рай.
Горить моя любов до тебе
На зло усім лихим вітрам.

Якби у церкві до ікони
Припасти з вірою я міг,
То й там на образі знайомі
Знайшов би риси дорогі.

І я б молився, щоб в скорботі
Не замикалися вуста,
Бо ти моя, як плоть від плоті,
Що із любові пророста.

Бо ти моя, чи маю право
Сказати так і думать так.
Помилуй і подай, ласкавий,
Обом нам зрозумілий знак.

Я запалю легенько свічку
Під сумовитий благовіст,
Горить любов до тебе вічна,
Душа спливає ніби віск.

Якби у церкві до ікони
Припасти з вірою я міг,
То й там на образі знайомі
Знайшов би риси дорогі.

Довкола нас усе під небом
Для нас єдиний світлий храм!
Ти не ревнуй мене, не треба,
Не варто це, душевний рай...