Коні на припоні,
Квіти на долоні,
Ще не грали сурми |
На горі Лисоні. | (2)

Ще пливло рікою
Віночків без ліку,
Ще нам призначалось |
Віно, а не віко. | (2)

Та ранкові зорі
Впали в житнє поле.
І лягли тумани |
Понад Потутори. | (2)

І вони розкажуть,
Як того світання
Нам заграла сурма |
Перша — і остання. | (2)