Рідна, кохана, моя дівчино,
Хто ж так назвав тебе, Україно?
Хто ж тобі дав тії синії очі?
Квіти вплітає в коси дівочі?

Ранком встаєш ти - сонце сміється,
Пташиний щебет, як пісня ллється,
Річенька вмиє ніженьки твої,
Дощик покропить личко водою...

Чому ж ти, мила, щастя не знаєш?..
Бідна сирота - долі не маєш?..
Юди прокляті завжди панують,
Тебе нещасну не пошанують...

Не плач, Вкраїно! Чого ж не йметься,
Бо ж як ти плачеш - то серце рветься...
Слізоньки витру і очі сині!
Буду служити тобі, єдиній!..