Щось прекрасне в твоїх очах
Не дає мені спати по ночах.
Я прокидаюся і думаю про нас,
Я прокидаюсь – зупиняється час.
Я хочу щоб весь час ти була зі мною
І не знаю що робити з собою...

Дев’ятикласниця Катруся,
Я прозріваю, як на тебе дивлюся.
На дворі давно вже не падає сніг,
Та твоя врода все одно збиває мене з ніг.

Ось настав день освідчення.
Я прийняв важливе рішення,
Я навіть квіти для тебе придбав.
Перед освідченням подарував.
Та, мабуть, я зробив щось не так,
Бо ти мені сказала: "Вибачай, чувак".

Після твоїх слів боліла голова,
Важко було спати, снились ті слова.
Та я вже не сплю, я дивлюсь на небо,
А там є зірки, мабуть, так і треба.
Цікаво, яка із них твоя,
Бо через неї не можу спати я...

І я боротимусь за твою любов
І страждатиму знов і знов,
І, мабуть, знову щось піде не так
І ти мені скажеш: "Вибачай, чувак"
Та зараз послухай, що я тобі скажу:
"Хай знає весь світ – я тебе люблю!"