Із-за гори, із-за кручі,
З-за темного гаю,
Ой, гукнули козаченьки:
Тікаймо, Нечаю!

Козак Нечай, козак Нечай
Коня не сідлає,
Сидить же він із кумою,
Мед, вино кружляє.

Ой, як гляне козак Нечай
У ясне віконце,
Аж від ляхів, аж від панків
Потемніло сонце.

Ой, як гукнув козак Нечай
На свого малого:
Сідлай-сідлай, милий хлопче,
Коня вороного.

Сідлай собі вороного,
Мені буланого,
Та й поженем вражих ляхів
Із краю милого.