Інколи життя ставить перешкоди, які ми не можемо здолати самостійно.
Коли система ламає людей, і вони стають її заручниками,
Важливо об’єднати зусилля навколо спільної справи
І розірвати це порочне коло.

Потрапив під приціл, знов б’ють в тил,
А щоби захиститись не вистачає сил,
Сльози падають в долоні, пульс б’є в скроні,
Ти залишається один, наче вітер у полі.
Коли упущені руки, чути тільки зітхання,
А в очах людей – одне розчарування,
Пам’ятай: ти один з тих, від кого залежить,
Те, що попереду, давай будуєм свою вежу.
А як вийде сонце, лід журби розтане,
Коли підніметься один, за ним сотня стане.
Пам’ятай, брате, все в твоїх руках,
Знаю точно, сестро, буде цьому крах.
Ніщо не спинить ідею, час якої настав
Підіймайся вверх, скільки разів би не впав,
Не зупиняйся, глянь долі у вічі,
Разом не зламати нас, час дати відсіч!

Приспів:
Серед праху, серед вогню
Не дозволь мені, не дозволь мені впасти.
Я плекатиму долю свою,
Не дозволь її, не дозволь її вкрасти.

Настане день, коли впадем
І вже піднятися не буде сил.
Та вірю я, що ще знайдем
Під ясним небом свою пару крил.
Зламай свій страх, забудь свій біль,
За покликом свого серця йди.
Єдиний шлях, єдина ціль,
Тільки разом доб’ємось мети.

Приспів

Світле небо вкрили темні хмари,
Все гучніше лунають глухі удари,
Що ширяють над нами, гуляють ярами,
Розбивають людей поміж таборами.
Наче камені стоять ідеї зламані,
Що не раз вели нас у тумані.
Там, де палають вогні, навіть на дні,
Навіть в пітьмі – там є світло.
Кожен, хто має ще сили повстати,
Досить мовчати, нам є що сказати.
Настав час почати нову добу,
Прогнати лютого ворога з хати.
Кому ж панувати, коли вже не нам?
Іди разом з нами, ти вже не сам.
Підемо разом, глянем правді у вічі,
Настав новий час, час дати відсіч!

Приспів:
Серед праху, серед вогню
Не дозволь мені, не дозволь мені впасти.
Я плекатиму долю свою,
Не дозволь її, не дозволь її вкрасти! (3)