BmПо діброві вітер виє,гуляє по полю,
GКрай дороги гне тополю до самого долу.
BmСтан високий, лист широкий марне зеленіє?
Кругом поле, як те море широке, синіє.
BmЧумак іде, подивитися та й голову схилить,
GЧабан вранці з спілкою сяде на могилі,
BmПодивиться — серце ниє,кругом ні билини!
CmОдна, одна, як сирота на чужині, гине!
BmНе щебече соловейко в лузі над водою,
GНе співає чорнобрива,стоя під вербою,
BmНе співає сиротою,білим світом нудить:
Без милого батько, мати —як чужії люди...

Приспів:
BmПолюбила чорнобривGа козака дівчина...
BmПолюбила — не спинила,пішов — та й загинув...
BmЯкби знала, що покинGе,була б не любила;
BmЯкби знала, що загине,була б не пустила;
BmЯкби знала — нGе ходила б пізно за водою,
BmНе стояла б до півночі з милим під вербою...

І то лихо —попереду знати,
Що нам в світі зустрінеться...не знайте, дівчата!
Не питайте свою долю!..Само серце знає,
Кого любить. Нехай в'яне,поки закопають,
Бо не довго, чорнобриві!Карі оченята,
Біле личко червоніє —не довго, дівчата!
До полудня, та й зав'яне,брови полиняють.
Кохайтеся ж, любітеся,як серденько знає.
Защебече соловейко в лузі на калині,
Заспіває козаченько,ходя по долині.
Виспівує, поки вийде чорнобрива з хати,
А він її запитає:чи не била мати?..

Приспів. (2)