Чом твоя душа не спала
З зорями у снах?
Що вона всю ніч шукала
У моїх очах?
І у морі на світанні,
Де втопила сум,
Розум звільнивши у ваганні
Від гнітючих дум?
Серце чом твоє стомилось
Стукати у світ?
На край світу поселилось
Через сотні літ...
Стукало в самотні вікна,
Кликало весну...
Так непримітно, непомітно
Прокидаючись від сну...

Приспів:
Не спить твоя душа...
Не спить...
І знову виріша летіть,
Бо цілий світ у ній болить...
Мить – зупинись!
Ми витрачаєм ночі, дні
У виживанні на війні
І щастя бачимо у сні,
Що буде колись...

Марно ти чекаєш літа,
Душу відпусти...
Пізно їй шукать летіти
Щастя у світи...
Щастя десь твоє згубилось
У далеких снах,
Але ж хотілось, так хотілось
Тримати його в руках...

Приспів.