Вітер плаче й завиває, скаженіє у снігах
Через гори і долини навіває дикий страх
Ніч нещадно обхопила млою все, що навкруги
Сяйво місяця укрила, та небесні береги

Чуєш холоду дихання?! Він безмовно заступив
Закувавши в кригу ріки, шугою озера вкрив
Всі очікують застигши, коли з’явиться вона
Білосніжна і сердита, своїм жахом чарівна

Вовкулаки заспівали гімни темної доби
Зустрічають свою панну наче піддані раби
І проснулась та чатує до пришестя Верховина
Закружила, заметала порошею хуртовина

Стогнуть у лісах дерева, що в обіймах у зими
Її груди кормлять мертвих і пророчі лихо сни
Погляд збуджує бажання спокій в забутті знайти
Через все, що страх приносить, з нею за руку іти

Заревіла хуртовина і помчалась крізь Карпати
Снігопадом і хугою все живе щоб поховати
Чути відчаю десь крики, хтось прощається з буттям
Злившись в унісон з вітрами, хороводить смерть з життя