Сходами піднятися би вгору,
І перейти межу ідей терору...
Але в їхніх очах незгода,
В світі негода.
Пробити би словом звичні стіни,
Якби не їхні отруйні стріли,
Було би все не так,
І ти не питав би як...

Бо твоя слабкість - то чиясь сила,
Дістати треба свої крила,
І полетіти за той край,
В якому ворог залишить рай.

Нова вода змива старі сліди,
Але важкі незаймані ходи.
Де легко? Не багато нас,
Дай мені пас.

У натовпі себе б не загубити,
На своїм полі не варто просити,
За право під сонцем стояти,
Не треба питати.