Вчора прокинувся так рано, у вікно поглянув,
Якщо за обрієм чорніє дим, значить, не все погано.
Терпіти і топтати ногами ці їхні догани,
Я скоро буду, кохана, - востаннє зберхав...
Ну, і нехай, тролейбус номер вісімнадцять,
Підземка другий день вже не працює,
Замерзлі пальці стискають поручень,
Ти друг мені, якщо зі мною поруч вдень,
Вночі сюди приходять зомбі безголові...
Скажи, хто залишив в снігу цей слід?..
Мабуть, це той, що рве колючий дріт,
Скажи, де звідси вихід?..
Він може покарати нас одним лиш кліком,
Я бачив чорний дим із вікон,
Скажи, хай сядуть тихо!
Сьогодні будь-хто може стати янголом,
Треба підстригти його наголо,
Вони стріляють з пагорба,
Дим схавав все, немає кисню, замало водню,
Чорти із лісу стануть сьогодні з неба сотнею.

Приспів:
Воля міцніша за будь-який кевлар, |
Крізь коридори босим по бетону |
Там, де світло, |
Хоч в лютому так мало було всім тепла, |
Вчора в Сибіру десь |
Червоним калина розквітла | (2)

Вони з'явилися нізвідки, ніхто не бачив,
Не було свідків, крім поліцейських лежачих,
Крім тріщин на асфальті і оббитих бордюрів,
Крім водостічних труб і зіграних на них ноктюрнів.
Дивись уважніше, бо він такий самий, як ти,
Ти знаєш сам, чому їх не фіксує жоден об'єктив.
Час зупинився, коли останній з них там впав,
Лишились тільки дірки у ліхтарних стовпах...
Всі під ковпак! Треба скінчити те, що він почав,
Ланка до ланки встанем, чітко плечем до плеча,
Хай сірим попелом укриті наші прапори,
Мені життя таке не треба - чуєш, на бери!..
Перемотати би час - Боже, благаю, верни!
Жити для кожного з нас - ніби згорає сірник,
А чорний дим кусає прямо в шию кобрами,
Хто б міг подумати, що саме ти - той обраний!..

Приспів.