Як не крути, а так буває –
Слова не в’яжуться ніяк,
І розуміння більш немає.
Це мене лякає, так
Лякає.

І ніби бачу – світло сяє,
Мене із темряви манить.
Та лиш торкнусь його – зникає,
Гасне так зрадливо вмить.

Приспів:
Все буде добре – я це знаю,
Все буде краще – як колись.
Щодня цю мить я наближаю,
Знаю – так буде колись.

Прийшов нізвідки, йду в нікуди.
І наче камені тверді –
Навколо злі байдужі люди,
І я між них по цій землі
Блукаю.

Часом в кінці тунелю сяйво –
Не вихід, а локомотив.
Та я на нього вчасно сяду,
Ним доїду до мети.