Якось весняною порою,
Коли розтав весь сніг.
Попід дерев корою,
Почався води біг.

Усе на світі оживає,
І квіточка ясна
Потрошки сили набирає
І думає вона.

Приспів:
Про землю, про воду, вогонь і мідні труби,
Про долю свого народу, як його спасти.
Про вітер і гори, трави й полонини,
Про ріки й море, про спалені мости.

Темрява опустилась,
Ніч сюди прийшла.
І зірочка світилась,
Єдиною вона була.

А квітка міцно спала,
Бо трохи утомилась.
За день міцніше стала,
Про це життя їй снилось.

Приспів