Коли невипита кава і недописаний текст
Пластмасові грати твій вічний протест
І за стіною сусіди про щось так тихо мовчать
Летять будильники в стелю, думки під ноги летять
Не алкогольне сп’яніння, ні емоційний передоз
Від твоїх смс я впадаю в коматоз
А рука так і тягнеться зробити дзвінок
У бога знову зайнято і я до нервів промок...

Чуєш небо, я живий!
Я так невчасно народився знаю
Я бачу світ, а він такий
Чи я дійду чи дотягну до краю?!

Коли загублені душі й механічні тіла
Ми шукаємо золото там де сталь тверда
І я мав все крім любові а вона була так близько
Я був впевнений встигну – пробки й на вулицях слизько
Не алкогольне сп’яніння ні емоційний передоз
Від твоїх смс я впадаю в коматоз
А рука так і тягнеться зробити дзвінок
У бога знову зайнято і я до нервів промок...

Я майже звик до тебе й твого світла
І босими ногами по ранішніх зірках
Коли втрачаєш все лишається надія
Що кожен фініш стартом обернеться й тільки так