Не поспішаючи, листя злітаючи
Тихо лягає під ноги мої...
Я засинаючи, не забуваю, що
У мене є цілий світ і в ньому десь ти...
Осінь твоя... набираючи обертів,
Дихає холодом в губи мої,
Я у долоні гарячі загорнутий,
Фруктовий п’ю чай і співаю тобі...

Якби завтра осінь не настала...

Мені буде мало...
Завжди буде мало...
Тебе буде мало...
Мало мені...

Тумани ранкові, над містом ще сонним,
Ти якось казала, що любиш його таким...
Від тебе до мене дзвінок телефонний,
Пожовкла трава і задуманий дим...
Осінь твоя... набираючи обертів,
Дихає холодом в губи мої,
Я у долоні гарячі загорнутий,
Фруктовий п’ю чай і співаю тобі...

Така як ти... свіжа і рідна осінь,
І я притискаю до себе тіло твоє...
Ти просиш себе любити... так ніжно просиш...
Тікають останні рейси в місто моє...