Занадто далеко до здійснення мрій,
На які я покладав сто-п’ятсот надій,
А тепер без мети сам по світу блукаю,
Знаю ти не прийдеш, та все одно чекаю.

Мені важко жити, а тобі – все одно,
Ти сприймаєш мене, мов актора з кіно,
Не почую від тебе я більше "кохаю",
Не почую... я знаю...

Ти вкотре скажеш: "Борись до кінця",
Ти та, що надія моя.
Та я вже не покладаю надії,
Бо так далеко до здійснення мрії.

Приспів:
Я знаю! Що іншого разу не буде,
Мені байдуже, що на це скажуть люди, люди.
Наш час пройшов, клепсидра пуста,
Ти добре знаєш, до чого вона нас привела.

Як довго ти будеш блукати,
Світла у темряві шукати,
Ти й не збираєшся мені допомагати,
Я вмію, а ти – навчись прощати!

Приспів

Привела... (2)

Ти відверталася в момент
Коли була потрібна,
Лаштувалася під світ,
Ставала... непомітна.