Христе царю справедливий,
Господи наш милостивий,
Тяжко битий, оплюваний,
Грішниками поруганий!

Всякий дух тут з’уміваєсь,
Серце людське іздрогаєсь:
Неситії Юди руки
Починають твої муки!

На молитві Ти вмліваєш,
Кровавий піт проливаєш;
Ти приймаєш чашу страсти,
Щоби тілько весь сьвіт спасти!

Хоть як тяжкі ждуть Тя муки,
Ти все здаєш Отцю в руки;
Рек: "Не дійся воля моя,
Но да будет воля Твоя!"

А та воля Предвічного:
Спасти конче всіх грішників;
Ти же Агнець покірливий,
На всяку страсть – терпеливий!

І так Бога сьвіта сего,
Добродія же своєго
Злобні люде поімали,
Мов злодія ізвязали!

Привели Тя у двір Анни,
І там слуга окаяний
Грішну руку підіймає,
По лици Тя ударяє!

До Каяфи Тя приводять,
Сьвідків ложних винаходять;
Сей став собі ризи дерти,
Рек: "Повинен він єсть смерти!"

Воїни бють, укоряють,
З глумом Тебе допрошають:
"Проречи нам: кто вдаряє?
Коли ти Бог, то все знаєш!"

Рано весь народ збираєсь,
Твоєй смерти домагаєсь;
Велить вести до Пилата,
Щоби скорше суд кінчати.

"Чого ж сего приводите?
Яку вину находите?"
– "Царем себе називає
І весь край наш зворушає!"

Вся природа ужахнулась:
Судію на суд притягнули!
Но невинність Пилат знає,
Руки собі умиває.

Рад би Христа свободити,
А Вараву осудити;
Та народ немилостивий
Смерти багне, невмолимий!

Виноватого пускає,
Всесьвятого осуджає!
– "Казав себе Богом звати,
За се винен умирати!"

О Ісусе всеправедний,
За що Тебе ненавидять?
Се за Твої сьвяті права!
Ти гірший в них, ніж Варава!

Лютість врагів не втихає,
Тяжка кара наступає:
Велить Пилат обнажити
І при стовпі люто бити.

О не дармо Спас пророче:
"Вдах на рани мої плечі!"
Отсе нині довершаєсь,
Болем серце переймає.

Одіявший всю вселенну,
Бог-Спас висить обнажений;
Від самих ніг до голови
Ціле тіло синці вкрили!

За кого ж се терпиш болі,
Зносиш сю тяжку недолю?
"3а гріхи всіх, за гріх в раю
Так соромно я умираю!"

Тому з серця сокрушімся,
Пред Рознятим прослезімся:
Претерпівший за нас рани,
Христе, змилуйся над нами!