Хмари на небі, мов сірим плащем,
землю укрили холодним дощем.

Вітер несе мокрі краплі на скло,
місяць бадуже поглянув в вікно,

Тане, мов сніг, холод зимніх ночей,
тане, мов дощ, холод синіх очей,

Як навесні проростає трава,
так у душі знов лунають слова:

"Повернись, хоч на мить згадай той час
як любов єднала нас,
і так добре було нам;

Подивись, повертається весна,
на очах бринить слоьза,
а в душі - гірка печаль."

Кликать тебе уже пізно, мабуть,
Квіти зів'яли їх не повернуть,

Як на весні проростає трава,
так у душі знов лунають слова:

"Повернись, хоч на мить згадай той час
як любов єднала нас,
і так добре було нам;

Подивись, повертається весна,
на очах бринить слоьза,
а в душі - гірка печаль."