При дорозі у долині
На старій могилі,
Сидить старець просвітлений,
Сивиною вмитий.
Сидить старець білочубий
Та й на кобзі грає,
І до кожного в дорозі
Слово промовляє.
А те слово наша воля,
Мужністю повита,
До усіх хто має вуха,
Ті вуста відкриті.
Сидить старець при дорозі,
До всіх промовляє,
Його пісня заповітна
Та й сповіщає:

Хтось прийде на моє місце,
Хтось прийде на моє місце,
Хто прийде, той і оспіває
Славу України!

Відкрий долоню на зустріч брату,
З піднятим духом йди на ката,
В боях гартується свідомість,
А перед Богом честь і совість.

Старець сидить на могилі,
Він сумний співаче,
Не питай мене дівчино
Чого кобза плаче.
Може з того вона плаче,
Що немає духу
Докричатись, догукатись
До кожного вуха.
Коли б слухали уважно,
А не гомоніли,
Більше ласки би зробили
Для Вкраїни милій,
У долині сидить старець,
Думи промовляє,
Його пісня заповітна
Та й сповіщає:

Ми прийдемо на те місце,
Ми прийдемо на те місце,
Ми прийдемо оспівати
Славу України!

Відкрий долоню на зустріч брату,
З піднятим духом йди на ката,
В боях гартується свідомість,
А перед Богом честь і совість.