GmОсінь голками - золFото в Відень.
GІм'я й кров твоє - то руни!
GmВсе крихке тільки оFб стіни!
GВсе банальне лише об струни!
GmПро квиток у нікудиF чуеш?
GМоє сердце співає тихше.
GmСмерть чекає менеF на зупинці.
GВсе, кохана. Прощай. Я вийшов.


ЗGmнов твої очі так хвилююGmть душу!
CmЯ розчиняюсь в них, як осіGнь в Відні.
GmТи - мій героїнF, ти мене вбитCmи мусиш!   G 
GmЛюбов - то мій Fзлочин, то міCmй вирок-розстрGіл-зрада.
GmТи - мій героїнF, ти мене вбитCmи мусиш!   G 
GmЛюбов - то мійF злочин, то міCmй вирок-розGстріл-зрада.



І мене від ломки рятує
Твоє ім'я, що осінь шепоче.
І відразу мій біль вгамує,
Відень вскриє троянди ночі.
Вітер з кленів змітає листя.
Я в останнє почув цю тишу.
Смерть чекала мене на зупинці.
Я лише їй назустріч вийшов.
Знов твої очі так хвилюють душу!
Я розчиняюсь в них, як осінь в Відні.
Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш!
Любов то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.

І мене від ломки рятує
Твоє ім'я, що осінь шепоче.
І відразу мій біль вгамує,
Відень вскриє троянди ночі.
Вітер з кленів змітає листя.
Я в останнє почув цю тишу.
Смерть чекала мене на зупинці.
Я лише їй назустріч вийшов.

Знов твої очі так хвилюють душу!
Я розчиняюсь в них, як осінь в Відні.
Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш!
Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.
Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш!
Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.