Росяниста і срібна, світанкова трава,
Вихователько рідна, це про тебе слова!
Про турботливі руки, що підносять дитя,
І про першу науку на порозі життя!
Розсипається дрібно горошинками сміх,
Вихователько рідна, ти потрібна для всіх!
І терпляча довіра, і очей доброта,
І прочитаний віршик про кота-воркота!

Приспів:
Вихователько рідна, ти, як світла зоря, |
Бо вкладаєш у душі зерна правди й добра! |
Ти, як мама, голубиш малих діток своїх, |
Там, де ти завжди чути гарну пісню і сміх! | (2)

Не минеться безслідно на дорогах земних,
Вихователько рідна, будеш вічно ти в них!
У оцих пташенятах, що встають на крило,
Щоб над світом підняти твого серця тепло!

Приспів.