Я в бабусинім ставку бачила я рибку ту:
Золота, презолота аж до кінчика хвоста.
Я хотіла упіймати, та рванула навтьоки –
Рибка з назвою "карась" упійматись не далась!
Раз карась, два карась, золотисте око,
Плавниками лясь та лясь, пропливає збоку.

Я в бабусинім ставку бачила я рибку ту:
Величенька і гладка. Їй принесла хробака.
З'їла рибка хробака, ну й давати драпака
У ставкову каламуть. Рибку коропом зовуть.
Короп, короп, у ставку – не в морі –
Пообідав хробаком і тікає скоро!

У бабусинім ставку бачила я рибку ту,
А точніше, риб табун! Кожна з них зоветься в'юн!
Довгі-довгі та в'юнкі, наче змієчки прудкі,
Наче вужики вони – недарма ж вони в'юни.
В'юн, в'юн, в'юн, в'юн - рибка завжди в русі,
Хоч на вигляд і страшна, я ж-бо не боюся!

У бабусинім ставку бачила я рибку ту:
Упіймалася у сіть - упізнала її вмить
По червоних плавниках і по смужках на боках.
Тож кажу вам, як знавець, рибка зветься окунець!
Окунь, окунь в ятері тріпоче,
Має гострі плавники і лупаті очі!

У бабусинім ставку бачила я рибку ту:
Дуже хижа, дуже зла, зуби в неї, як пила.
Як піймає вас за хвіст, то зі смаком миттю з'їсть.
Рибки, швидко геть пливіть, щука буде тут за мить!
Щука, щука, клацає зубами,
Розпливайтесь, рибинята, поміж осоками.

У бабусинім ставку бачила я рибку ту:
На самісінькому дні коротає ночі й дні.
У намулі мирно спить та лиш їсти закортить,
Струсонувши мул хвостом, полювати суне сом.
Сом, сом, сом, сом має довгі вуса,
Уві сні на дні хропить, як старий дідусьо!

У бабусинім ставку бачила я рибку ту:
Ой, не рибка це, а рак, всім відомий неборак!
Але зовсім не смішні, як обценьки, дві клешні,
Щоб усіх нечемних риб за хвости бешкетні "щип!"
Клац, клац, клац, клац, стережіться, клешні!
Лізе рак, що неборак, будьте обережні!

У бабусинім ставку бачила я рибку ту:
Вся зелена, як трава, привіталася: Ква-ква!
Ну й кумедне ти дівча, я - не рибка, жабка я!
Ква-ква-ква, кум-тря-ля-ля, я - не рибка, жабка я!
Кум-кум, кум-кум, я - маленька жабка,
Ква-ква, кре-ке-ке, із латаття шапка.