Жили-були Дід і Баба, дуже бідно жили,
Але звикли вже до того, жили, не тужили,
Мали курочку рябеньку, більш нічо не мали,
Дуже курочку любили та й оберігали.

Приспів:
Курочка Ряба, курочка рябенька,
Бабі з Дідом догодити все вона раденька!
Курочка Ряба, курочка ряба́ |
Кудкудаче весело, по двору стриба! | (2)

Ще у їхній, у хатинці мишка проживала,
Виглядала мишка з нірки, зернятка жувала,
Курочка несла яєчка, Баба з Дідом їли,
Мишка з нірки визирала, так вони і жили.

Приспів.

Довго думала-гадала наша курка Ряба,
Та й зробила подарунок Дідові і Бабі, –
Їм знесла вона яєчко, зовсім не простеє,
Наче сонечко, яєчко було золотеє.
Дід бив, не розбив, Баба била, не розбила,
Дід бив, не розбив, Баба била, не розбила,
Дуже змучились обоє, сіли відпочити,
Та й задумалися важко, що із тим робити?

Приспів.

Мишка з нірки вибігає, мабуть, хоче їсти,
А, що сталося потому, страшно розповісти, –
Бігла, хвостиком махнула, яйко покотилось,
Полетіло на підлогу, впало і розбилось.
Дід плаче, Баба плаче, а курочка кудкудаче,
Дід плаче, Баба плаче, а курочка кудкудаче:
Не плач, Діду, не плач, Бабо,
Не така то вже й, біда,
Я знесу вам ще багато, так, що цього не шкода!

Приспів.