Тонка біла павутина
По терну снується.

А той Андрій до Катрусі,
Як орличок, в’ється.

То лугами, берегами,
Та й на вечорниці!

Ой що ж тая за гонорна
Миколова дівка?

Чи-м ся вона гонорує,
Чи-м ся гонорує?

Чи не тими перстенями,
Що Андрій дарує?

Один тобі подарую,
Другий тобі куплю!

Лиш не кажи своїй мамі,
Що я тебе люблю!