Не говори печальними очима
Те, що не можуть вимовить слова...
Так виникає ніжність безупинна,
Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон,
Чи ти моя уява,
Чи просто чорна магія чола?
Яка над нами райдуга сіяла,
Яка над нами райдуга сіяла,
Яка між нами прірва пролягла!

Я не скажу і в пам'яті, коханий,
Ти все таки згадай мене колись.
Ішли дві долі різними стежками,
На роздоріжжі долі обнялись.

Чи ти мій сон,
Чи ти моя уява,
Чи просто чорна магія чола?
Яка над нами райдуга сіяла,
Яка над нами райдуга сіяла,
Яка між нами прірва пролягла!

Не говори печальними очима
Те, що не можуть вимовить слова...
Так виникає ніжність безупинна,
Так виникає тиша грозова...