Під вечір сонце сідає
Із-за гаю не пісня луна
Не зозуля ту пісню співає
То блукає самотня душа

Пробіжить по широкому полю
Упаде в холодну росу
Її серце стискалось від болю
Загубила солону сльозу

Ой-да-ой-да-на...

Пригадає, як з ним просто неба
Сумувала, раділа і знов
Як кохала, любила й втрачала
Свою першу й останню любов

У спогадах втіху шукає
Блукає тінню сама
У зозулі тієї спитає
Скільки часу ще буде сама

Завжди сама прокидалася ти на світанку
Завжди одна зустрічала ті дивнії ранки
Доля така, роки пролетіли в чеканні
Більш ніколи, ніхто не освідчиться тобі у коханні

Під вечір сонце сідало
Із-за гаю не пісня луна
То не птиця у небо злітала
Відлітала самотня душа

Ой-да-ой-да-на...