Ой нашого люду по світу багато,
Та є власна доля в нас, браття,тепер.
Гей, чуєш ти, сину, зове рідна мати,
Зове рідна мати додому тебе.

Приспів:
Гей, чуєш ти, сину, зове рідна мати, |
Зове рідна мати додому тебе. | (2)

Зі свого далека сюди повернися
У вечір вишневий, палкий, як бальзам.
За звичаєм давнім ти, сину, вклонися
Забутим могилам, святим образам.

Приспів:
За звичаєм давнім ти,сину, вклонися |
Забутим могилам, святим образам. | (2)

Не раз розлучались ми в кривді та горі,
Не раз розлучали нас недруги злі.
Та вірю: присохлий відірваний корінь
Лиш може ожити на рідній землі.

Приспів:
Та вірю: присохлий відірваний корінь |
Лиш може ожити на рідній землі. | (2)

Я знаю, нелегко вертатися, сину,
Зустрівши в дорозі дощі і грозу.
Та є в тебе мати, та є Україна,
Що словом зігріє і витре сльозу.

Приспів:
Бо є в тебе мати, бо є Україна, |
Що словом зігріє і витре сльозу. | (2)

Ой нашого люду по світу багато,
Та є власна доля в нас, браття,тепер.
Гей, чуєш ти, сину, зове рідна мати,
Зове рідна мати додому тебе.

Приспів:
Гей, чуєш ти, сину, зове рідна мати, |
Зове рідна мати додому тебе. | (2)

Зі свого далека сюди повернися
У вечір вишневий, палкий, як бальзам.
За звичаєм давнім ти, сину, вклонися
Забутим могилам, святим образам.

Приспів:
За звичаєм давнім ти,сину, вклонися |
Забутим могилам, святим образам. | (2)

Не раз розлучались ми в кривді та горі,
Не раз розлучали нас недруги злі.
Та вірю: присохлий відірваний корінь
Лиш може ожити на рідній землі.

Приспів:
Та вірю: присохлий відірваний корінь |
Лиш може ожити на рідній землі. | (2)

Я знаю, нелегко вертатися, сину,
Зустрівши в дорозі дощі і грозу.
Та є в тебе мати, та є Україна,
Що словом зігріє і витре сльозу.

Приспів:
Бо є в тебе мати, бо є Україна, |
Що словом зігріє і витре сльозу. | (2)