Ой, чиє ж то жито Народні пісні
Надіслав виправлення
Пані Світланка
1 рік тому
Другий виконавець:
Пісні з слобожанщини
Інструмент: Тільки текст
Інструмент: Тільки текст
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси (2р.)
Чия ж то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, заміж не ходила, (2р.)
Козак має жінку, його й полюбила.
Козак має жінку, щей діточок троє, (2р.)
А моє серденько крається на двоє.
Крається на двоє, на дві половини, (2р.)
Одна - для козака, друга - для дівчини
Варіант 1
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси (2р.)
Чия ж то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, заміж не ходила, (2р.)
Козак має жінку, його й полюбила.
Козак має жінку, щей діточок троє, (2р.)
А моє серденько крається на двоє.
Крається на двоє, на дві половини, (2р.)
Одна - для козака, друга - для дівчини
Варіант 2
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой чия ж то дівка розплітає коси?
Коси розпустила, ни з ким не ходила.
Коси розпустила, ни з ким не ходила,
Молодого парня сама полюбила.
Провожала мати сина у солдати.
Провожала мати сина у солдати,
Молоду невістку – в поле жито жати.
Жала вона й жала, жала-вижинала.
Жала вона й жала, жала-вижинала,
Пока за сход сонця тополиной стала.
Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати.
Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати.
Шо ж то й за тополя стоїть серед поля?
– Не питай ти, синку, про тою причину.
– Не питай ти, синку, про тою причину,
Бери в руки топор – рубай тополину.
Первий раз ударив – вона й похилилась.
Первий раз ударив – вона й похилилась,
Другий раз ударив – вона попросилась.
– Не рубай, козаче, я ж твоя дружина.
Не рубай, козаче, я ж твоя дружина,
А вверху у листях спить твоя дитина.
Бросав козак топор, обняв тополину.
Бросав козак топор, обняв тополину,
Обняв тополину, цилував дитину.
– Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Ти ж мене з сім’єю навік розлучила.
Варіант 1
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси (2р.)
Чия ж то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, заміж не ходила, (2р.)
Козак має жінку, його й полюбила.
Козак має жінку, щей діточок троє, (2р.)
А моє серденько крається на двоє.
Крається на двоє, на дві половини, (2р.)
Одна - для козака, друга - для дівчини
Варіант 2
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой чия ж то дівка розплітає коси?
Коси розпустила, ни з ким не ходила.
Коси розпустила, ни з ким не ходила,
Молодого парня сама полюбила.
Провожала мати сина у солдати.
Провожала мати сина у солдати,
Молоду невістку – в поле жито жати.
Жала вона й жала, жала-вижинала.
Жала вона й жала, жала-вижинала,
Пока за сход сонця тополиной стала.
Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати.
Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати.
Шо ж то й за тополя стоїть серед поля?
– Не питай ти, синку, про тою причину.
– Не питай ти, синку, про тою причину,
Бери в руки топор – рубай тополину.
Первий раз ударив – вона й похилилась.
Первий раз ударив – вона й похилилась,
Другий раз ударив – вона попросилась.
– Не рубай, козаче, я ж твоя дружина.
Не рубай, козаче, я ж твоя дружина,
А вверху у листях спить твоя дитина.
Бросав козак топор, обняв тополину.
Бросав козак топор, обняв тополину,
Обняв тополину, цилував дитину.
– Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Ти ж мене з сім’єю навік розлучила.
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси (2р.)
Чия ж то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, заміж не ходила, (2р.)
Козак має жінку, його й полюбила.
Козак має жінку, щей діточок троє, (2р.)
А моє серденько крається на двоє.
Крається на двоє, на дві половини, (2р.)
Одна - для козака, друга - для дівчини
Варіант 2
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Ой чия ж то дівка розплітає коси?
Коси розпустила, ни з ким не ходила.
Коси розпустила, ни з ким не ходила,
Молодого парня сама полюбила.
Провожала мати сина у солдати.
Провожала мати сина у солдати,
Молоду невістку – в поле жито жати.
Жала вона й жала, жала-вижинала.
Жала вона й жала, жала-вижинала,
Пока за сход сонця тополиной стала.
Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати.
Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати.
Шо ж то й за тополя стоїть серед поля?
– Не питай ти, синку, про тою причину.
– Не питай ти, синку, про тою причину,
Бери в руки топор – рубай тополину.
Первий раз ударив – вона й похилилась.
Первий раз ударив – вона й похилилась,
Другий раз ударив – вона попросилась.
– Не рубай, козаче, я ж твоя дружина.
Не рубай, козаче, я ж твоя дружина,
А вверху у листях спить твоя дитина.
Бросав козак топор, обняв тополину.
Бросав козак топор, обняв тополину,
Обняв тополину, цилував дитину.
– Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Ти ж мене з сім’єю навік розлучила.
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси (2р.)
Чия ж то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, заміж не ходила, (2р.)
Козак має жінку, його й полюбила.
Козак має жінку, щей діточок троє, (2р.)
А моє серденько крається на двоє.
Крається на двоє, на дві половини, (2р.)
Одна - для козака, друга - для дівчини
Чия ж то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, заміж не ходила, (2р.)
Козак має жінку, його й полюбила.
Козак має жінку, щей діточок троє, (2р.)
А моє серденько крається на двоє.
Крається на двоє, на дві половини, (2р.)
Одна - для козака, друга - для дівчини
Виправлення +1 -0
Статус: На розглядіЦінність: 2 бали до карми
проголосував за затвердження 5 балами 1 рік тому