Крик в лісі гомонів, як пісню я співав,
Зворушив мене гнів, хоч вуха я заткав.
Вся творчість заніміла, лишився стогін болю.
Урвався і полетіла крило єдине наді мною,
Крило єдине наді мною...

Посипались зів'ялі мальви і кров'ю полягли,
З крапель рута заквітчала материні сни,
Болізний крик вже давно згас, а спів не замовкав,
Бо завжди буде поміж нас із долі твоя весна.
Із долі твоя весна...

Ти запросив мене в сни, спи легким сном князів,
Ти з чистим серцем волі збудив народ співців.

Посипались зів'ялі мальви і кров'ю полягли,
З крапель рута заквітчала материні сни,
Болізний крик вже давно згас, а спів не замовкав,
Бо завжди буде поміж нас із долі твоя весна.
Із долі твоя весна...

Ти запросив мене в сни, спи легким сном князів, |
Ти з чистим серцем волі збудив народ співців. | (4)