В чудовій країні за морем далеким
Красуня Ассоль жила з батьком стареньким.
Хоч радість не часто у дім прилітала,
Червоні вітрила дівчина чекала.
А люди сміялись: "Не вір у гадання,
Як вітер примхливий минуть сподівання,
Бо завжди на хвилях біліють вітрила..."
Та дівчину мрія навік полонила.

Червоні вітрила, вітрила надії
Ассоль виглядала як щастя, як мрії!
І вірила в те, що на хвилях чекання
Червоні вітрила несуть їй кохання!

Всі знали напевне: таке не можливо,
Не вірили люди у щастя, у диво,
Та сонячним ранком червоні вітрила
З'явились у морі й до берега пливли!

Червоні вітрила, вітрила надії
Ассоль дочекалась, здійснилися мрії!
Бо щастя прилине з далекого краю
До того, хто віру свою не втрачає!