Було літо, було літо,
Тай стала зима.
Як не було пригодоньки,
Гей, гей, та й досі нема.

Була ж йому пригодонька,
З Криму ідучи,
В чистім полю край дороги,
Гей, гей, воли пасучи.

Заслаб чумак-чумаченько,
Заслаб та й лежить,
Ніхто ж його не спитає,
Гей, гей, що в його болить.

Болять руки, болять ноги,
Болить голова...
Лишаються дрібні діти,
Гей, гей, жінка молода.

"Отамане-хазяїне,
Пожалій мене,
Іскинь свою сіру свиту,
Гей, гей, та накрий мене!

Отамане-хазяїне,
Мабуть, я умру, -
Зроби мені хазяїне,
Гей, гей, з клен-древа труну!"

"Ніде тобі, чумаченьку,
Клен-древа взять,
Будеш же ти, чумаченьку,
Гей, гей, в сосновій лежать!"

А в неділю рано-вранці
Та й вдарили в дзвін...
Це ж по тому чумакові,
Гей, гей, що їхав на Дін.

В понеділок рано-вранці
Та й вдарили в два...
Це ж по тому чумакові,
Гей, гей, що тепер нема!