Em D Bm
Та ти, дівко, подівочиш, а я полегіню.
F# Bm F# Bm
Та й будем си побирати на святу неділю.

На тім боці Дунаю, мій чабане милий*,
Чабан вівці завертав. Гопта-дріта-гойя!

Чабан вівці завертав, мій чабане милий,
Та й до хлопців закликав. Гопта-дріта-гойя!

Ой ви, хлопці-молодці, мій чабане милий,
Та скажіть тій дівочці. Гопта-дріта-гойя!

Най мя, най мя не ждає, мій чабане милий,
Най ся скоро оддає. Гопта-дріта-гойя!

Як то дівка зачула, мій чабане милий,
Та й до мамки махнула. Гопта-дріта-гойя!

Мамко ж моя солодка, мій чабане милий,
Вже мя чабан полишив. Гопта-дріта-гойя!

Копай, дівко, кореня, мій чабане милий,
Та з-під того каменя. Гопта-дріта-гойя!

Не вкопала, лиш оден, мій чабане милий,
Носила 'го на руці. Гопта-дріта-гойя!

Носила 'го на руці, мій чабане милий,
Польокала в потоці. Гопта-дріта-гойя!

Польокала в потоці, мій чабане милий,
Варила 'го в молоці. Гопта-дріта-гойя!

Польокала в потоці, мій чабане милий,
Варила 'го в молоці. Гопта-дріта-гойя!

Єще корінь не скипів, мій чабане милий,
А вже чабан прилетів. Гопта-дріта-гойя!

А що ж тебе принесло, мій чабане милий,
Ци кучія, ци весло? Гопта-дріта-гойя!

Мене приніс сивий кунь, мій чабане милий,
Бо ти моя, а я твуй. Гопта-дріта-гойя!

Чотири би писарики не переписали,
Що ми з свойов миленькою перещебетали.