Приспів:
Ти - моє місто, ти - моя свобода,
Ти - моє щастя і моя душа!
Ти - моє місто, ти - мій Тернопіль,
І я живу тут, і до кінця!

Тихе моє місто, розбиті тротуари,
Менше пробок і машин, типу іномарок,
Велике чисте озеро посеред центру,
Біля драмтеатру купка іноземців,
Чути по акценту, що не наші люди:
Чорношкірий вишкірив до мене свої зуби.
Модні клуби і вивіски на стендах,
Рекламки нових магазинів, торгових центрів.
Тут декілька парків, де-не-де бруківка,
За двадцятку провезуть вулицями міста,
Усміхнені прохожі, музеї, мости,
Як в старі часи - кам'яні сходи і поверхи,
Приїжджаючи сюди, відчуваєш рідне повітря,
Як в дитинстві - минуле світле...
Тут мене чекають друзі і батьки,
Мій справжній Тернопіль - місто краси!

Приспів.

Нічні дев'ятиповерхові будинки,
Порожні скриньки, пусті зупинки,
Тишина, немає вже нікого, пусто...
Лишились лиш сліди,
Що колись тут було людство...
Ніби відлетів час у цьому місці у вічність,
По дорозі не зустрінеш зустрічних...
Стислі, застарілі вісті, пожовкле листя,
Переплетіння доріг, як павутинна низка.
Як на краю нескінченного світу,
Теплий літній вітер, сірі вікна у домах,
Там лишилась лиш згадка,
Хочеться вірити, що колись там буде щастя,
Яке можна розділити серед близьких і рідних,
Добро і радість справді світлих і вільних людей,
Які заповнять пустоту забутого міста
І новий день почне чиста сторінка...

Приспів.