Я вболіваю за Динамо, за Кличко та Клочкову,
Адже все, що нам дано, дано від Бога
Я бачив цю землю з-під крила літака
Але я повернувся, бо втеча легка

Мені не потрібні неонові міста
Не силіконові жінки, бо мрія не така
Я не хочу жити там, де вулиці без ім’я
А люди без батьківських назв

Я українець, я українець, я... українець я
Ще не скоро кінець, бо я українець.

Тут дівчата читають конспекти в метро
Бо цілий рік писали вірші на парах над Дніпром
Тут жартують дотепно, посміхаються відверто
Я залишусь тут, бо це земля моїх предків

Я полюбляю вузькі вулиці старого Лева
Безтурботну Одесу, а не якусь там Женеву
Я не вірю кар’єристам на наших трибунах
Але вірю в цю країну і знаю що все буде, бо...

Тут на все про все завжди є патенти
Тут на грошах поети, а не президенти
Відчувається рідніший каблучків стук
І мій син звичайно народиться тут