Страдальная мати під хрестом стояла,
Плакала, ридала, в сльозах промовляла:
Ой сину, сину, за яку провину
Переносиш муки, тяжкую годину
На хресті?!

Я ж тебе купала гіркими сльозами,
Я ж тебе ховала поміж ворогами,
А нині плачу, бо тебе я трачу,
Бо тебе, мій сину, скоро не побачу,
Сину мій.

Ти ж моя надія, ти мій світе ясний,
Гаснеш дуже швидко, в’янеш безучасно.
А хто зі мною буде, сиротою?!
Щас одна я в світі, як билина стою
Під хрестом.

Ти вєдь обіцявся всіх людей спасати,
І за це діждався безвинно вмирати
За рід лукавий, злобний і неправий,
Що зповнив на тобі свій засуд кровавий
На хресті.