Не плач, Рахиле! Глянь, діти цілі.
Не умирають, а оживають,
а оживають.
Ті діти нині в новій святині!
За Бога Сина їхня провина,
їхня провина.
З Ірода приводу лили кров, мов воду,
Діти убивали, за Христом шукали.
Діти хоч пропали, душі їх остали,
За життя утрату прийняли заплату.
Прийняли заплату.

Не плач, єдина! Вбив Ірод сина!
Люті прокляті впали до хати,
впали до хати.
За Бога Сина із Вифлеєма
Мусіли діти смерть потерпіти,
смерть потерпіти.
Хоч кров червоніла, скарга край залила,
Діточки ожили, ласки доступили,
За життя вни нині, у новій святині
Прийняли багату небесну заплату.
Небесну заплату.

Не плач, Прамати! Не час ридати!
Доля багата в Божих палатах,
в Божих палатах.
Ірод сердитий, сей кат неситий!
Має доволі Твоєї долі,
Твоєї долі!
Діти твої, Мати, до небес прийняті,
Ангели їх водлять, без журби дні сходять.
Діти славлять Бога, що зі світа цього
Їх забрав до себе, дав життя у небі.
Дав життя у небі.

Піду у поле, моя ти доле!
Колос збирати, нема що жити,
нема що жити!
Де лиш не ступлю, мов рай загублю!
Хоч ранні роси, в'януть покоси,
в'януть покоси.
Як широка нива, впала юна сила,
Царю! Бог родився, твій кінець зближився!
Блиснув меч горою, вбив надію мою.
Діти, мої квіти, зникли з цього світа.
Зникли з цього світа.

Покинь ридати, нещасна мати!
Ірод убивця, злий кровопивця,
злий кровопивця...
"Як не ридати, жалю не знати?
Сина накрила свіжа могила,
свіжа могила..."
Схаменися, мати, син в небі багатий.
Хто умер за Бога, того перемога!
Отвори зіниці, глянь: сини щасливці
Походжають в раю, мов ті квіти в маю.
Мов ті квіти в маю.