Уклін тобі, моя праотча Земле,
Моя Олександріє - святий мій оберіг.
Тобі несу я свій уклін доземний
З усіх життєвих нелегких доріг.

До тебе йду на сповідь і на раду,
Здобуті лаври кидаю до ніг.
Ти - цвіт для мене весняного саду,
І пісня неньки, й батьківський поріг.

Своїх пророків маєш й Прометеїв,
І оратаїв, й воїнів своїх.
Я - лиш частинка є душі твоєї.
В моїх очах - краплина сліз твоїх.

Ти воскресаєш з забуття руїни,
І зеленієш житом навесні.
Ти - слава й гордість рідної Вкраїни,
Перлина у степовій нашій стороні.

У сивині твоїй роки буремні,
Та слава предків розквітає знов.
Навіки будеш вільна й нескорена,
Бо у нащадків б'є кoзацька кров...

Уклін тобі, моя праотча Земле,
Дитина-янгол в Бога на руках.
Моя Олександріє, уклін тобі доземний!
Ім'я твоє хай славиться в віках!