Світанок – знову розтули повіки, прокляни життя навіки
І знову запитай у себе "скільки"? Не набридло?
І кінця не видно, а ти усе стоїш на місці
І все чекаєш, ну коли Земля на двоє трісне
І чи з небес впаде кусочок Сонця і зігріє
Кожен про це мріє...
Проте і мрії не далеко, а просто очі не сприймають
А нами все у ляльки грають
І опустивши голову, ми чуєм як нас люто лають
Та все це лиш миттєвість, щастя річ проста, як двері
І я пишу для тих, хто не читає відповідь на стелі
А прокидається із думкою в постелі,
Що все не так погано, і світ не чорно-білий
І не буває бляклих кольорів, а є лише митець невмілий
А досвід наш все набувається з роками
І тіні нас навчать, вони ще досі поміж нами

Приспів:
Життя дорога – темна автострада
Промчись по ній і не помітиш вади
А насолоджуйся миттєвістю і виглядом з вікна
Не вір у долю, а проживай життя сповна
Життя дорога – темна автострада
Промчись по ній і не помітиш вади
І не дививсь назад, бо там лиш час і сльози
Забудь про це, немає більше прози

А музика, вона прекрасна...
Вона, як промінь ясний, який розтопить лід на серці
І спалить все, що обпікає, наче перцем
І звільнить душу, що полине вверх за хмари
На другий план одразу відійдуть всі справи,
Як в дні, коли були малі, й не розуміли, ну, чому усі сліпі?
Із віком в голові лише нудні думки...
Бездумний погляд, очі туди – за небосхилом
І тіло поступово покидають сили
Їх змінюють нові, заповнюючи всі клітини
І вже не помічаєш нудного часу плину
А є життя, і є усе, чого душа бажає
Всього хватає, все починається із нової сторінки
З’являються відсутні досі половинки
І все, що було пропаде у пустоті свідомості
А нове з’явиться, почнуться нові повісті...

Приспів