Сонця промінь, кольоровий,
Зупинився на щоці.
На моїм обличі знову
Золотаві промінці
Я не знаю, що робити,
Стільки днів і стільки літ.
Навіть дощиком не змити
Тепло-сонячний привіт.
Навіть дощиком не змити
Тепло-сонячний привіт...

Хтось зажурено сумує
І ховається у тінь,
Я одна іду, крокую,
Бо сидіти вдома лінь.
То веснянки-ластів'ята,
То симпатія моя.
Так навіщо сумувати? -
Зрозуміть не можу я...
Так навіщо сумувати? -
Зрозуміть не можу я...