У нашій мові слів таких немало,
Які бентежать душу й почуття,
Та слово "батько" дороге нам стало
З дитинства, з перших кроків у життя.
Коли ми промовляєм: "Батьківщина",
То згадуємо батьківське ім'я.
Та й пригорнути доньку або сина
Так вміє тільки батьківська рука.

Приспів:
О, рідний тату, рідний тату,
Минув і шістдесятий
І твої скроні сріблом зарясніли..
Але, на щастя, сивина
Торкнулась їх, як дим,
А твоє серце залишилось молодим..

Душа у батька сповнена тривоги:
Як діти, чи здорові, де вони?
Якби могла – незвідані дороги
Пройшла б, щоб від біди оберегти.
Поради, що народжені роками,
Як скарб безцінний ти даруєш нам.
Та чи у всьому, добрими ділами
Ми шану віддаєм своїм батькам?

Приспів.

Тебе життя обвіяло вітрами,
Здіймало ввись, бува кидало в вир,
Але ти завжди залишався з нами -
Сім'ї і друзям - вірний проводир.
Для тебе у Всевишнього благаєм,
Здоров'я і добра на многа літ,
Щоб залишавсь, яким запам'ятали
Тебе за перших шість десятків літ.

Приспів:
О, рідний тату, рідний тату,
Це ж тільки шістдесятий,
Хоч твої скроні сріблом зарясніли..
Але, на щастя, сивина
Торкнулась їх, як дим,
А ти нам завжди, залишайся молодим..
Але, на щастя, сивина
Торкнулась їх, як дим,
І ти нам завжди, залишайся молодим.