На розлогих Дніпрових схилах
Ми зберемося дружнім колом,
Де Аскольда свята могила,
Де душа не хворіє болем.

Заспіваємо про минуле,
Як в краю нашім гордім жилося.
Серце линути завжди буде
В край без меж золотого колосся.

Нас гостинно стрічає Київ,
Знов каштани запалять свічі.
Золоті купола Софії
І усмішка сія на обличчі.

Ти поглянь у блакитне небо.
На моря, гаї, гори, луки.
Світ не буде таким без тебе,
Ти повинен щасливим бути.