Ти подивись,
Навколо тільки вітер,
Небо, наче в білих квітах, -
Наче хтось усе змішав,
З нами так пожартував.
Я вже втомився тримати кран.
Мені здається,
Що я не останній...
Сходи ці до зірок...
До зірок...

Мене в оселю ведуть
Світло наче радості,
Дадуть втомити спрагу
Водою просто з крану.
Шарфом горнуть,
Так наче листя восени.
Ніжніше не буває
А що ти ще чекаєш
Від людей, яких ти знаєш?..

Лише хвилину,
Важкі години,
Бурхливі моресні
Дороги до берегів...

Я шукав їх, я знав,
Недалеко вони,
Мене манили, полонили так легко
Хотів запам'ятати
Кожен скрип по снігу босих ніг.
Мене, можливо, знайдуть
В місці, що минають всі сніги.
Я буду тихо спати
І нічних вогнів шукати
Зовсім трохи небагато...

Лише хвилину,
Важкі години,
Бурхливі моресні
Дороги до берегів...
Яскравих вогнів моїх -
Я вклав усю душу в них...