Я в полі родився вночі при луні,
Добрі були люди родичі мої.
Оце я, Ярема, ох і о-хо-хо!

Родичі зійшлися у загс понесли,
І там мені ймення Ярема дали.
Оце я, Ярема, ох і о-хо-хо!

Став я виростати до школи ходить,
Було мені вчитель стане говорить:
Оце ти, Ярема, ох і о-хо-хо!

Вже я незабаром парубійком став,
Не раз мені батько такеє казав.
Оце ти, Ярема, ох і о-хо-хо!

– Женися, Ярема, прибуде ума,
Бо розуму в тебе чорт батька ма.
Оце я, Ярема, ох і о-хо-хо!

Знайшли мені жінку, кохає мене,
Іноді по спині рогачем шмагне.
Оце я, Ярема, ох і о-хо-хо!

А як оженився, господарем став:
Козеня в господу я собі дістав.
Оце я, Ярема, ох і о-хо-хо!

Всі люди в колгоспі, а я досі ні,
Як же розлучатись з козою мені.
Оце я, Ярема, ох і о-хо-хо!

Всі спішать до праці, а я не спішу,
Бо я в собі думу велику ношу.
Оце я, Ярема, ох і о-хо-хо!

І визріла дума мені на печі,
Щоб падали з неба свіжі калачі.
Оце я, Ярема, ох і о-хо-хо!