Приїхали купці з Киянівки:
– По чому в вас продаються чоловіки?
Обізвалась молодиця:

– Чоловіка продавати не годиться,
Бо у мене чоловік добрий –
Дров мені нарубає,
Пшона мені напихає,
Намолотить і намеле
І для дітей, і для мене,
І сам сяде коло мене.
Він мене поцілує,
Він мене приголубить –
Моя душа цеє любить.

– Помагай-бі, кумко моя, помагай-бі!
Позич мені чоловіка хоч на два дні.

– Я позичу, кумко моя,
Плуга й борони,
Чоловіка не позичу,
Боже борони!
Не позичу, кумко моя,
Не позичу,
Бо від тебе чоловіка
Не закличу,
Це ж мій милий, чорнобривий.