Ой чи ти, чи не ти над річков ходила,
Ой чи ти, чи не ти фартух загубила?

А я йшов та й найшов – мене мати била:
– Верни, сину, фартушину, буду тя женила!

Як зачала мати сина женити, женити,
Та від стола до порога кочергов гонити.

Ой женила мене мати, женила, женила,
Та й на мені ясенові вила поломила.