Іду я, скачу я по лен, по лен,
Там дівча пшеничку поле, поле.

Полола пшеничку та й в бір, та й в бір,
За нею хлопчина, як звір, як звір.

Стулився, згорбився, як лис, як лис,
Дівчину до меджи притис, притис.

– Що ж тобі, дівчино, жалю, жалю,
Што я тот ложечок зламлю, зламлю?

Чересло в борозді скручу, скручу,
Я тебе, дівчино, вяти мушу.