– Бодай же ти, дівчинонько, цілий рік боліла,
Ой скілько ж ти моїй праці квасниць переїла.

– Ой ти, дурний, купував, я, розумна, брала,
Тепер зима, квасниць нема – я б тобі віддала.

Чекай, дурню, аж до літа, як будуть родити,
Віддам тобі цілу мірку – перестану ходити.

Віддам тобі цілу мірку ще й прикину жменю!
Не вирипуй мені хату, відчепись від мене.