Біда польку спокусила:
Пішла полька за русина,
Русин хоче рано встати,
Полька любить довго спати.

– Ой ти рудий, а я біла,
Тим я тебе полюбила.
– Вставай, полько, годі спати,
Пора в полі жито жати!

Пішла полька в поле жати,
Забулася серпа взяти,
Хліба узяла, серп забула,
Тільки полька дома була.

– Ой я жита да й не жала,
В холодочку все лежала,
А ворогів колька коле,
Що не йшла я жати в поле.

[Хай ворогів колька коле,
Що не йшла я жати в поле.]
Нажнуть мені добрі люде,
На рік мені хліба буде!

– Полько, полько, до роботи!
На польці жовті чоботи
І спідниця з галунами –
Погуляла з уланами.

– Полько, полько, що ти робиш,
За собою хлопців водиш!
За собою, молодою,
Водиш хлопців чередою?

– За тією вдовицею
Ходять хлопці копицею,
А за мною, молодою,
Ходять хлопці чередою!

Через греблю вода рине,
Сватай мене, гусарине!
Коли любиш, люби дуже,
А не любиш – не жартуй же!

– Не велика серцю туга,
Не будеш ти, буде друга,
А не друга, буде третя,
А не третя, то четверта,
Не четверта, буде п’ята,
Ще й хороша і багата!