А ти їден, а я другий, а то наша воля...
Полюбила шмаровоза, нещаслива доля!

А шмаровіз, а шмаровіз у дорогу ходить,
А він мої молодії марно літа зводить.

Ой вийду я на вулицю, крикну на охоту:
– Сюда, сюда, славні хлопці, на мою роботу!

Обізвався а пан дячок: "Ой прийду я, прийду".
– Прийди, прийди, пане дяче, я тебе не скривдю!

Ой прийшов же а пан дячок, та й не розгостився,
А на той час шмаровіз з дороги прибився.

– Добрий вечір, моя мила, ой як ся ти маєш,
Темна нічка, невидненька, з ким ти розмовляєш?

Ой вибачу, моя мила, вибачу, вибачу,
Ой засвіти ясну свічку, нех си я побачу.

Засвітила ясну свічку, а свічка палає.
Ой шаснувся шмаровіз, дяченька шукає.

Та і найшов того дячка – в куточку зігнувся.
Ой пішов же шмаровіз поночі до коней

Та вносить кіл на дяченька грубий та дубовий,
А на свою миленькую тонкий, ясеновий.

Жінку раз, жінку раз, а дяка три рази;
– Оце тобі, пане дяче, за всі твої рази.

Нема гречки, ні полови, ні колосування,
Оббив боки пану дячку аж до смакування.

Ой учора ізвечора подулися зірки,
Біжить дячок голий, босий від чужої жінки.

Ой як гнався а пан дячок через три городи,
Заплутався в гарбузиння та наробив шкоди.

А чужії молодиці нелукаві були,
Виплутали з гарбузиння й вечеряти дали.

Як пригнався а пан дячок та до свого ґанку:
– Світи свічку, змасти спину, бо не діжду ранку.

Лучче б було мені спати на голій драбині,
Ніж в чужої молодиці на пухкій перині.

Лучче було б мені їсти картоплю без солі,
Ніж в чужої молодиці пироги на столі.